Цей проєкт досліджує сліди, які залишають по собі слова. Одні зникають у ту ж мить, коли їх вимовляють або надсилають, інші ж залишаються з нами на роки, формуючи те, як ми пам’ятаємо, відчуваємо й розуміємо самих себе.

Поєднуючи портрети з фрагментами рукописних записок, листів і повідомлень за допомогою подвійної експозиції, я досліджую пам’ять не як застиглий архів, а як живий процес, у якому мова й емоції стають нероздільними. Ці зображення відображають невидимий діалог між внутрішнім досвідом та словами, що продовжують існувати ще довго після того, як їх було прочитано, почуто чи забуто.