Проєкт досліджує трансформацію зображення та крихкість пам'яті як явища, що виходять за межі повного контролю. В його основі — сімейні архівні фотографії, поєднані з мікроскопічними знімками біологічних і хімічних процесів. За допомогою мультиекспозиції на 35-міліметрову плівку я нашаровую паперові архівні фотографії та цифрові мікроскопічні зображення, поєднуючи їх у межах одного аналогового кадру. Фізична робота з матеріалом і використання протермінованої плівки посилюють роль випадковості, позбавляючи мене можливості повністю контролювати результат.

Подібно до того, як людське втручання змінює природне середовище, я втручаюся в середовище фотографії. Архівні знімки стають простором для нових нашарувань і реакцій, однак їхній розвиток неможливо повністю передбачити. Матеріал починає поводитися самостійно, формуючи власні зв'язки між різними шарами зображення.

Важливим елементом серії стало використання скотчу та рукописних позначок на ньому. Спочатку я заклеював ним фотографії, що могли розсипатися через свій вік. Згодом, коли під рукою не було паперу, почав записувати на скотчі, який саме мікроскопічний елемент накладав на кожне зображення. Зрештою я вирішив залишити ці написи у фінальних роботах, не приховуючи сам процес. Вони зберігають його природність, нагадують лабораторні нотатки й підкреслюють науковий характер серії. З часом скотч із написами став її невіддільною частиною, з'явившись на кожній фотографії.

Поєднуючи сімейний архів, наукову візуалізацію та аналогові фотографічні практики, цей проєкт розглядає пам'ять не як щось незмінне, а як живу матерію, що продовжує взаємодіяти, руйнуватися й перетворюватися.