Цей проєкт почався зі знайденої колекції радянських діафільмів у школі в Чернігові після влучання російської ракети.

Багато з них були присвячені російській літературі, зокрема творам Михайла Шолохова, показуючи, як радянська ідеологія проникала в повсякденну освіту через культуру.

«Опіум» досліджує пропаганду не як пережиток минулого, а як систему, що продовжує формувати свідомість ще довго після власного виникнення.

За допомогою мультиекспозиції, колажу та репродукції архівні діафільми поєднуються з червоними маками — символом, що по різні боки війни набуває протилежних значень. Для українців вони говорять про пам'ять, втрату, любов і спротив. Для Росії вони стають метафорою залежності — опіумом, що притуплює критичне мислення, підтримуючи ілюзію «великої Росії».

Тріщини, подряпини та пошкодження плівки стають частиною оповіді, відображаючи руйнування однієї реальності й народження іншої.

Фінальні зображення були сфотографовані з екрана кінескопного телевізора на 35-міліметрову плівку, продовжуючи метафору пропаганди, що передається через екран.